| RedTata | Дата: Неділя, 16.03.2014, 23:02 | Повідомлення # 106 |
 Вдохновительница женственности
Група: Администрируем
Повідомлень: 20841
Статус: Offline
| дальнейший флуд мимо темы буду удалять.
тема, напомню, про символы и памятники Киева.
ссср вынесу в отдельную тему.
Люблю Україну... :)
|
| |
| |
| Olya | Дата: Четвер, 09.04.2015, 09:48 | Повідомлення # 108 |
 Богиня
Група: Дружим :)
Повідомлень: 4915
Статус: Offline
| У нас немає окремої теми про історію Києва, тмоу залишу тут.
Я народилася, жила та виросла біля Бабиного Яру, і він для мене невід'ємна частина мого міста.
Куренівська трагедія 1961 р.
13 березня — 54 роковина Куренівської трагедії
Куренівська трагедія — катастрофа, що сталася у Києві 13 березня 1961 року, колипотужний селевий потік з Бабиного Яру крізь прорвану дамбу затопив Куренівку і призвів до численних жертв. КДБ всіма силами замовчувало справжні наслідки трагедії...
Передумови трагедії
1950 року виконком Київської міськради ухвалив рішення заповнити Бабин Яр відходами виробництва Петровських цегляних заводів, розташованих поблизу. Непридатні для цегельного виробництва земляні породи змішувалися з водою й у вигляді пульпи по трубах відводилися у відроги Бабиного Яру. Всього за 10 років у такий спосіб до відрогів Яру було намито понад 4 мільйони кубічних метрів ґрунту, зокрема, до відрогу № 3, де пізніше сталася аварія, 3 млн 191 тис. м³. Загальна площа намиву склала близько одного квадратного кілометра. Шар намиву сягав 30 метрів.
Намив виконувався на висотах від 40 до 60 метрів над рівнем великого промислового та житлового району Києва — Куренівки — але замість бетонної дамби було споруджено земляну, яка не відповідала ані проекту, ані нормам безпеки. Пропускна спроможність протиповеневого стоку становила лише 0,5 м³ за секунду, що було недостатньо для виключення можливості аварії.
Намив здійснювався і взимку. Відповідно до технологічних умов, пульпа мала подаватися в Яр лише впродовж восьми годин на добу, щоб вода встигла вчасно потрапити до водозбірного колодязю, але насправді цегельні заводи працювали в три зміни, і при цьому колодязь чистили лише одного разу — 1959 року.
Катастрофа
Ще 11-12 березня 1961 року через дамбу переливалися струмочки води, що ставали дедалі сильнішими, однак заходів для термінового зміцнення дамби чи евакуації людей з небезпечної зони вжито не було. О 9.20 13 березня дамбу прорвало, і маса рідкої пульпи ринула вниз. Початкова висота валу сягала 14 метрів, а швидкість — 5 метрів за секунду. О 9.30 пульпа дісталася Куренівки та залила площу близько 30 гектарів. В районі вулиці Фрунзе висота валу зменшилась вдвічі. Поступово розріджена пульпа ставала твердою, мов каміння. Вже в такому вигляді висота цієї маси місцями досягла трьох метрів.
Потік перевертав і відносив автомобілі, автобуси, трамваї, валив стовпи електричних мереж, рвав дроти. Один із автобусів зіткнувся з вантажівкою і запалав. Пульпою було практично повністю знищено трамвайне депо ім. Красіна, кілька десятків його працівників загинули.
Куренівська катастрофа знищила 22 приватні одноповерхові будинки, 5 двоповерхових, 12 одноповерхових будинків державного фонду, два гуртожитки.
Применшення масштабів катастрофи
Влада довгий час приховувала і применшувала масштаби та наслідки аварії. Інформація про куренівські події піддавалася жорсткій цензурі, багатьох загиблих ховали на різних кладовищах у Києві та за його межами, вказуючи у документах та в написах на могилах різні дати та причини смерті. Частина тіл так і залишилася не знайденою у товщі затверділої пульпи. У повідомленні урядової комісії про розслідування причин аварії було вказано: «В районі аварії загинуло 145 чоловік». Зараз точну кількість жертв катастрофи встановити практично неможливо; за оцінками київського історика Олександра Анісімова, це приблизно 1,5 тис. чол.
У березні 2006 р., до 45-ї річниці катастрофи, у парку відпочинку, створеному на місці Бабиного Яру (біля зупинки громадського транспорту «Парк відпочинку»), було відкрито пам'ятник загиблим у вигляді двох кам'яних плит і дзвону між ними. Крім того, біля входу до колишнього трамвайного депо ім. Красіна (нині — Подільське депо) встановлено пам'ятник загиблим працівникам підприємства. У музеї депо є експозиція з фотографіями та іншими матеріалами про Куренівську катастрофу.
Заповнення яру після катастрофи
Після катастрофи у відрогах Бабиного Яру ще залишалося понад три мільйони кубічних метрів пульпи. За наказом спеціальної комісії, вода, що зібралася у відрогах через трубовід, яким надходила до Бабиного Яру пульпа, вже у зворотному напрямку відкачувалась до кар'єрів цегельних заводів, а потім потрапляла до річки Сирець. В цей же час в Яру проектувалися та будувалися нові захисні споруди, зокрема, капітальна бетонна дамба. Частина пульпи, що вихлюпнулася на Куренівку, вже у затверділому стані поверталася самоскидами назад, використовувалася для засипки Яру. В цей же час було зроблено нову капітальну дамбу 172 метри завдовжки і 25 метрів заввишки, тобто таку, яку передбачав первісний проект початку 50-х років. На гребені дамби висадили молоді тополі. До аварії безпосередньо під старою дамбою був прокладений газопровід низького тиску, що становив додаткову загрозу. Згідно з новим проектом, газопровід було прокладено просто на поверхні ґрунту. Для відводу води проклали водогін, в якому використали труби діаметром 100 см. Новий водогін міг перекачувати щосекунди 11 кубічних метрів води, тобто забезпечував надійну експлуатацію відрогів навіть за умов великої повені та тотальних злив.
Згодом через заповнену частину яру було прокладено дорогу з Сирця на Куренівку (частина нинішньої вул. Олени Теліги), влаштовано парк.
Текст чужий.
ВІд мене:.
1. книжки про цю подію в історії Києва почали з'ялятися лише у другій половині 90-х. БІля школи на Подолі був книжковий магазин-ангар. Я і зараз пам'ятаю, як купила там першу ж побачену книжку про трагедію. Бо мама мене завжди вчила, що хороші книжки про Київ або книжки на непопулярні теми про Київ - це те, що має бути двома у кожного киянина.
2. дамба - це моя головна в житті горка для санчат. І для всіх дітей з найближчих будинків.
А на березі тих озер побудували каскадом гаражний кооператив, де у етата був гараж, і взимку, коли я була на ковзанах, а не з санчатами, я там каталася.
Додано (09.04.2015, 10:32)
---------------------------------------------
КМДА розмістила на дивному, незручному сайті проекти, що можуть бути в центрі Києва в рамках конкурсу "Територія гідності". Саме дивне, що, знаходячись на відстані до 1 км, ці проект відокремлені один від одного!!!!
Це:
1. громадський простір Майдану - http://demos.org.ua/decisions/question/26/
2. меморіал Героям Небесної Сотні - http://demos.org.ua/decisions/question/27/
3. міжнародний культурний комплекс "Український Дім" - http://demos.org.ua/decisions/question/28/
ІМХО, додати б до к.к-су частину Музею Майдану, з історією про Грушу
4. Музей Майдану/Музей Свободи - http://demos.org.ua/decisions/question/30/ - я тільки за, але поки не зрозуміла, де це. Якщо на місті проф.спілок, то я тільки за, але разом з суспільним простором 50/50 та, обов'язково залишити хоча б деяку частину проф.спілкам, вон вже двічі відкривали свої двері під час Майданів, а хто може знати, коли наступний Майдан?
Сказати, що я обурена таким підходом - ну, так, я все одно за 15 років не відійшла від реконструкції Майдану.
Якщо Ви називаєте конкурс "Територія гідності", то треба розробляти загальну концепцію всіх об'єктів, які будуть створені в рамках цього конкурсу, це, по-перше. По-друге, треба ж брати до уваги, що між цими об'єктами, в рамках тієї території гідності повно інших "витворів" культури, які погано між собою поєднуються та гармонують Тому вкрай важливо, щоб простір "Територія гідності" такожд грав роль гармонізатора. По-третє, там так багато каміння та бетону, що, наприклад, я б хотіла, щоб "Територія гідності" була максимально зеленою та мінімально давила на вже існуючий ландшафт. Оця свобода та непомітність в результаті можуть зробити всю територію - від Українського дому та Філармонії до Консерваторії та Головпоштампу дійсно улюбленим місцем киян.
А для цього треба накласти заборону на участь у проекті українським архітекторам/дизайнерам/скульпторам та віддати проекти німецьким або японським митцям. Хоча, напевно, у японців дах поїде від спроб гармонізувати Майдан Незалежності відповідно до їх поглядів на якісну роботу.
Додано (09.04.2015, 10:48)
---------------------------------------------
От, побухтіла, а потім відкрила проект 011780 загального простору, а він такий зелений та такий пішохідний
http://demos.org.ua/media....f8b.jpg
залишає місце і для залишків барикад, і ще деякі питання вирішує.
А у іншому проекті 050810 прямо пишуть:
"згідно концепції, передбачається звільнити площу від існуючих монументів та споруд, крім Монументу Незалежності, з перенесенням їх у інше місце" та повернути фонтани амфітеатром, як було до реконструкції. 
Я вже не така песаимістична щодо наших митців, більше - щодо міської влади та наявності у неї смаку.
Самые жаркие уголки в аду оставлены для тех, кто во времена величайших нравственных переломов сохранял нейтралитет. /Данте Алигьери/
Повідомлення відредагував Olya - Четвер, 09.04.2015, 09:54 |
| |
| |
